Чотири поради щодо вибудовування фінансової стабільності, люб'язно надані Ноєм Вебстером
Чотири поради щодо вибудовування фінансової стабільності, люб'язно надані Ноєм Вебстером
Гарантованих способів досягнення добробуту не існує, але зважені й розумні життєві рішення безумовно можуть полегшити цей шлях.
В умовах сьогодення — зростання інфляції, цін і банкрутств банків — багато хто з нас із тривогою дивиться на свої гаманці й питає себе, що я робитиму, коли фінансова криза неминуче настане. Чи не доведеться з нуля робити пенсійні накопичення в новому фонді, чи не опинимося ми у злиднях за кілька місяців?
Можливо, надійної інструкції повністю захиститися від загрози розорення не існує, та є шляхи знизити ймовірність такого сценарію. Один із таких способів описаний на сторінках «Американського словника англійської мови» батька-засновника США Ноя Вебстера. В есе «Домашня економіка, або історія ощадливості та марнотратства» Вебстер (1758–1843 рр.) розповідає про двох персонажів: один з яких — фінансовий геній, а інший — фінансовий невдаха.
Їхні фінансові прибутки й збитки не є результатом удачі на фондовому ринку або якогось особливого генія. Ні, їхня фінансова грамотність — це радше результат життєвого вибору, з чого Вебстер робить висновок, що прагнення до матеріального багатства починається з характеру.
1. Хто рано встає, тому бог дає
Один із перших кроків до багатства, на думку Вебстера, залежить від ставлення до будильника. Пан Ощадливий просинається з півнями, рано підіймається і починає свій день. Це можливо лише тому, що він відмовляється працювати до повного виснаження і лягає спати вчасно.
Пан Марнотратний зовсім не рання пташка й починає кожен свій день ліниво, без поспіху, що зрештою призводить до зростання тривоги та душевного неспокою. І хоча Вебстер не говорить про це прямо, занепокоєння і постійне відчуття невстигання в пана Марнотратного вказують на те, що лягати спати він буде значно пізніше за 22:00.
2. У дурня гроші не затримуються
Коли пан Марнотратний нарешті вибирається з ліжка, він не поспішає ставати до роботи. Він прагне підбадьоритися за допомогою дози алкоголю, тому прямує до барної шафи або йде до бару. Але підступний напій замість того, щоб надати йому сил для виконання завдань дня, притупляє почуття і змушує викидати гроші на вітер.
А пана Ощадливого, навпаки, Вебстер описує як людину, яка «рідко відвідує пивну» й «не витрачає всі свої заробітки на спиртне, яке не приносить жодної користі».
Важливо врахувати, що це застереження Вебстера стосується не лише алкоголю. Основний принцип полягає в тому, що ощадлива людина обмірковує, на що йдуть важко зароблені нею долари, і робить усе можливе, щоб не витрачати свою зарплату на речі, які не мають довготривалої цінності або знижують здатність людини конкурувати на ринку праці.
3. Марнотратство до добра не доведе
Міркуючи про зайві витрати, ми часто уявляємо собі речі, які потрапляють у відро для сміття, як-от прострочену їжу. Та за словами Вебстера, пан Ощадливий з розумом витрачає свій найцінніший ресурс — час.
Найбільше цей підхід помітний у повсякденних справах пана Ощадливого. «На полі, — пише Вебстер, — він старанно працює, проте витрачає сили розумно й не доводить себе до виснаження і перевтоми». Він також не марнує час на нескінченні беззмістовні балачки на роботі, не точить ляси й не зупиняється, щоб послухати інших базік біля кулера для води.
Час, неначе вода, тече крізь пальці пана Марнотратного. Фактично, він постійно не встигає, роблячи при цьому вигляд, що дуже зайнятий, намагаючись наздогнати згаяний час. «Тепер він дуже квапиться, — пише Вебстер, — він метушиться, щоб підготуватися до роботи, але все, що він робить поспіхом, робиться абияк — адже поспішиш, людей насмішиш».
На жаль, у таких даремних зусиллях він марнує час — і не лише свій. Вебстер зазначає, що є й інший негативний ефект від марнування часу — пан Марнотратний також витрачає час своїх підлеглих, що, імовірно, призводить до ще більших втрат прибутку для його бізнесу.
4. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися
Завдяки далекоглядності й умілому управлінню фінансами пан Ощадливий отримує грошовий прибуток. Він розуміє неминучість витрат і не відкладає їх оплату на потім. Так він уникає пені та штрафів і створює умови для зростання свого капіталу.
Він також підтримує своє майно в належному стані: «перевіряє справність інструментів для робітників», стежить за «станом свого будинку, комори, земельної ділянки та здоров'ям худоби». Це допомагає йому уникнути жахливих ситуацій, пов'язаних із панікою та марнуванням часу, в які постійно потрапляє пан Марнотратний:
«Коли той вважає, що готовий розпочати робочий день, він виявляє, що не має необхідних інструментів, або частина з них несправна — долото треба відвезти до коваля, зуби граблів або руків'я мотики зламано, а косу чи сокиру треба заточити».
Підсумок
З часом підхід пана Ощадливого дає результат, усі його невеличкі зусилля складаються разом, і він стає заможною людиною, власником прибуткового маєтку «з кількома сотнями акрів землі й ста головами худоби». Пан Марнотратний і надалі зазнає постійних збитків через неправильний вибір і «проживає свої роки в пітьмах розчарування, страждань і злиднів».
Різниця між ними, пише Вебстер, у тому, що «одна людина витрачає лише відсотки від своїх заробітків, тоді як інша витрачає основну суму».
І ми підходимо до головного питання — до якого типу людей відносите себе ви?
Я мушу зізнатися, що, хоча багато хто вважає мене гарним управлінцем, я не завжди чиню як пан Ощадливий. Дуже часто у своїх вчинках я бачу тінь пана Марнотратного. Це змушує мене замислитися над питанням, чи могли б ми фінансово бути набагато успішнішими, ніж самі собі уявляємо.
Зрештою все зводиться до нашого характеру — точніше до наполегливого прагнення пройти життєвий шлях, наслідуючи приклад пана Ощадливого.
Цю статтю люб'язно надали Енні Холмквіст і Фонд економічної освіти на умовах міжнародної ліцензії Creative Commons Attribution версії 4.0. З оригіналом можна ознайомитися тут.