Перейти до змісту
Домашня сторінка
Домашня сторінкаНаша історіяПроєктиОтримати книгуБібліотекаМережа

Економіка вірша «Лагодження огорожі»

Байрон Б. Карсон, III
24 січня 2023 р.

«Лагодження огорожі» [Mending Wall] — вірш Роберта Фроста, написаний 1914 року, дає важливі уроки економіки й співробітництва.

Хоча вірш містить уроки про баланс між терпимістю та прийняттям, сучасністю і традиціями й, можливо, про ефективність національних кордонів, він усе ще лишається відкритим для інтерпретації. «Сусіда добрий, коли паркан добрий» — це послання двічі згадується у вірші, воно лежить на поверхні. Можливо, це просто порада про те, що слід розмежувати власність, якщо ми хочемо зберегти добрі стосунки із сусідами. Ми візьмемо вірш за основу й на його прикладі обговоримо соціальну співпрацю та економічний розвиток.

Очевидна ідея вірша «Лагодження огорожі»

У вірші розповідається про двох сусідів, які зустрічаються, щоб замурувати проломи в межовій огорожі. Дія відбувається ймовірно в Новій Англії, де жив Фрост і де й досі використовуються кам'яні стіни.

Несмілива вступна фраза привертає увагу читачів до об'єкта твору:

Е щось на світі,

Що не любить стіни.

З перших рядків ми дізнаємося, що стіна руйнується під дією пасивних та активних сил: вода замерзає та розширюється в холодні місяці, а мисливці на конях відбивають шматки під час полювання. Обидва сусіди регулярно постають перед необхідністю лагодження огорожі.

Решта вірша являє собою суперечку між сусідами, один з яких задумується про мету лагодження огорожі, а інший погоджується (можливо, сліпо) на це завдання. Сусід, що ставить запитання, висловлює свою зневагу до проєкту, бо яблуні й сосни не збираються переміщатися через стіну. Вірш закінчується на тому, що інший сусід знову повторює приказку: «Сусіда добрий, коли паркан добрий».

Більше, ніж просто лагодження

«Лагодження огорожі» підштовхує нас до глибшого розгляду сутності права власності.

Сусід, що зневажливо ставиться до процесу лагодження, має свою точку зору, але він не знає, яку велику роль відіграє право власності. Цей сусід вважає, що, оскільки у них немає корів чи інших тварин, які можуть заблукати, витрати на лагодження огорожі переважують вигоди. Однак сусід із традиційними поглядами на право власності думає інакше — йому зручніше керуватись дідівськими заповітами. Він продовжує лагодити огорожу й повторювати: «Сусіда добрий, коли паркан добрий».

Огорожа — це засіб конкретизації, контролю та забезпечення права власності. Право власності встановлює очікування щодо того, як люди можуть використовувати ресурси відповідно до своїх цінностей і цілей без втручання інших. Сенс огорожі не в тому, щоб бути перепоною для бродячих тварин. Вона допомагає підтримувати добросусідські відносини й формує очікування щодо «мого» та «твого».

З такими очікуваннями в людей виникають стимули будувати довгострокові плани. Наприклад, в одного сусіда на ділянці висаджені сосни, а в іншого яблуні. Обидва види дерев потребують багаторічного планування та догляду. Наявність огорожі й щорічного ритуалу лагодження створює стимули для догляду за цими деревами й дає змогу сусідам реалізовувати інші плани.

Огорожа й координація

Вірш Фроста також дає уроки про те, як люди співпрацюють задля досягнення взаємовигідних результатів.

Фізична огорожа — це спільно вироблене суспільне благо, яке індивідуумам часто важко зробити, не координуючи зусилля. Тією чи іншою мірою такі блага є нерівноцінними в споживанні й практично невиключними. Тобто люди, імовірніше, користуватимуться ними безплатно і, можливо, вироблять надто мало блага. Наприклад, сусід, який сумнівається в необхідності лагодження, міг би відсторонитися від завдання і дати своєму сусідові полагодити огорожу самотужки. При цьому перший сусід все одно отримав би те саме благо.

Як випливає з вірша, лагодити огорожу легше вдвох, адже якщо один із сусідів відмовиться, то вартість процесу лагодження зросте:

Кличу сусіда, щоб межу відновити.

Ми йдемо й лагодимо стіну.
З чийого боку впав валун,
Той і підніме. Кожному — своє.

Якби стіну ніхто не лагодив, вона продовжила б руйнуватися.

На щастя, певна координація в діях сусідів присутня. Вірш Фроста натякає на те, яким чином сусіди співпрацюють: завдяки загальному досвіду, історії та традиціям. Один із сусідів заявляє про проломи в огорожі наступне:

Але що то за діри? Знову весна Приходить, і знову вони зяють.

Весна — це не лише пора року, коли можна насолоджуватися відпочинком на природі. Це також звичний час розв'язувати цю унікальну проблему, з якою зіткнулися сусіди. Процес лагодження, за словами одного із сусідів, проводиться так часто, що це схоже на «гру на свіжому повітрі».

Ми навіть знаємо, що приказка «високий паркан — добрі сусіди» виникла не в нинішніх героїв вірша. Згадаймо сліпу згоду одного з сусідів лагодити стіну:

І тінню кам'яних дідівських заповітів,

Він зважив усе й твердо каже:

«Сусіда добрий, коли паркан добрий».

Одвічні уроки самоврядування

Аналіз ситуацій, де люди розв'язують такі проблеми, як ремонт стіни, вчить нас співпраці й самоврядуванню.

Сусіди легко знаходять спільну мову, мають спільну історію та, імовірно, розраховують працювати один з одним протягом багатьох років. На думку Майкла Тейлора, кожен із цих факторів сприяє співробітництву й пошуку угод і правил, які полегшують співпрацю. Загалом кожен фактор передбачає ймовірність прийняття рішень згідно з Рональдом Коузом, бо трансакційні витрати є відносно низькими.

Ця ситуація трохи схожа на історію, описану Девідом Юмом, у якій двоє сусідів осушують луг. У «Трактаті про людську природу» *(*том III, частина II, розділ VII), Юм припускає, що співробітництво між двома сусідами, які намагаються осушити луг, можливо тому, що їм неважко проникнути в думки один одного. Співробітництво випливає з їхніх обопільних інтересів і докладних знань одне про одного.

Якби в нас було більше відомостей про сусідів Фроста, ми могли б глибше вивчити умови, які спонукають людей керувати спільними ресурсами, як це зробила Елінор Остром у своєму доробку. Як зазначає Остром, імовірність успішного управління цими ресурсами зростатиме, якщо більше людей використовуватиме загальний ресурс за своїми правилами. «Лагодження огорожі» — це просто вірш, але по всій Новій Англії, та й у всьому світі, є величезна кількість кам'яних огорож, де подібна логіка є доречною.

Майстерно написаний вірш Роберта Фроста дає економістам і студентам безліч можливостей дізнатися про права власності, самоврядування та мирне співробітництво. Надавати такі блага може бути відносно просто, особливо коли люди стикаються з прийнятно низькими трансакційними витратами й можуть самостійно приймати рішення. Водночас такі соціальні явища, як правила та традиції, стають кориснішими, навіть якщо люди не знають, чому вони їх дотримуються.

Цю статтю люб'язно надали Байрон Б. Карсон, III та Американський інститут економічних досліджень на умовах міжнародної ліцензії Creative Commons Attribution версії 4.0. З оригіналом можна ознайомитись тут.