Спільнота EFI глибоко засмучена смертю Джеймса Ґвартні, провідного автора книги «Економіка здорового глузду» і співавтора звіту «Економічна свобода світу». Джим, почесний професор Університету штату Флорида, був утіленням виразу «джентльмен і вчений». Його кар'єра була присвячена поглибленню розуміння економіки на всіх рівнях.

 

Джим був переконаним прихильником EFI та нашої місії з підвищення грамотності та освіти у сфері економіки. Для нас велика честь підтримати його спадщину — його книги. Ми ділимося книгою «Економіка здорового глузду», перекладеною 9-ма мовами, через наших партнерів у країнах Східної Європи й Центральної Азії. Завдяки щедрості авторів книжку можна безплатно завантажити із сайту econfun.org. Книга рекомендується для читання студентам, які беруть участь у щорічній олімпіаді з економіки. Ба більше, книга становить основу інструментарію викладача від EFI. Ми вдячні співавторам книги професорам Джо Калхуну і Тауні Хант Ферраріні за їхню постійну підтримку.

Ми хочемо поділитися цією статтею, написаною нашим колегою Бобом Лоусоном і опублікованою Американським інститутом економічних досліджень.

Пам'яті Джеймса Ґвартні, 1940-2024 рр.

Джеймс (Джим) Ґвартні мирно помер у своєму будинку в Таллахассі, штат Флорида, 7 січня 2024 року у віці 83 років. Ґвартні був професором економіки в Університеті штату Флорида (FSU) протягом 53 років. Його пам'ятатимуть як продуктивного вченого, викладача економіки й громадського інтелектуала.

Ґвартні народився в сільській місцевості в Канзасі й працював на фермі своєї родини; його початкова освіта проходила в однокімнатній школі. Згодом він говорив, що його пристрасть до викладання зародилася саме там, бо старші учні мали допомагати навчати молодших. Потім він навчався в Університеті Оттави в Канзасі, де займався під керівництвом майбутнього голови Федеральної резервної системи Вейна Енджелла.

У Вашингтонському університеті він здобув ступінь PhD за дисертацію з економіки дискримінації на ринку праці, що призвело до його першої публікації в престижному журналі American Economic Review. У Вашингтоні Джим читав численні курси у майбутнього нобелівського лауреата Дугласа Норта, і в цей час зародився його інтерес до інституційної економіки. Він вивчав мікроекономіку в таких великих учених, як Волтер Ой (він був сліпим і тому став надихаючим прикладом для Джима в наступні роки) і Йорам Барзель. Джим прослухав курс з економіки суспільного вибору в Тома Борхердінга, який був студентом майбутнього нобелівського лауреата Джеймса Б'юкенена.

Після закінчення університету Джим був прийнятий на роботу в 1969 р. на посаду професора в Державний університет штату Флорида в Таллахассі, де він викладав до виходу на пенсію у 2022 р. У перші роки викладання Джим старанною працею довів, що заслужив своє право на посаду й підвищення по службі. Його статті з економіки публікувалися в численних провідних журналах. Джим продовжував писати й публікуватися в наукових журналах до самого кінця свого життя. Однак найбільше його пам'ятають за суспільними досягненнями. Неминуща спадщина Ґвартні проявилася у трьох ключових сферах:

По-перше, він майстерно викладав економіку. Його підручник «Економіка: приватний і суспільний вибір», уперше опублікований у 1976 році, скоро вийде у 18-му перевиданні. Протягом багатьох років до нього приєднувалися співавтори: Річард Строуп, Рассел Собел і Девід Макферсон. У підручнику порушується винятково важлива тема — для реалістичного осмислення економіки ми маємо розуміти, яка структура стимулів може призвести до провалу ринку, а яка, з урахуванням понять економіки суспільного вибору, — до фіаско держави. Поняття провалу державної влади поступово просочилося до багатьох, хоча далеко не до всіх підручників з економіки, які є на ринку, але саме в підручнику Ґвартні його було представлено вперше. Крім того, у підручнику наводилися докази проти панівного кейнсіанського макроекономічного погляду, згідно з яким економіка, щоб залишатися на правильному шляху, має керуватися вельми обізнаними й всемогутніми центральними плановиками. У 1993-1994 рр. Ґвартні взяв відпустку в Університеті штату Флорида (FSU), щоб викладати економіку за своїм підручником у Центрально-Європейському університеті в Празі. Це відбувалося одразу після падіння «залізної завіси», і він прагнув навчити економіці вільного ринку студентів, які зростали за централізованого планування.

У пізніші свої роки Ґвартні зі співавторами Річардом Строупом, Дуайтом Лі, Тауні Ферраріні та Джозефом Калхуном випустили книжку «Економіка здорового глузду: про багатство та процвітання для всіх і кожного». Автори написали книгу й супровідні навчальні матеріали з єдиною метою — створити доступніший і зрозуміліший вступ до економіки й управління особистими фінансами. Ґвартні закінчив свою кар'єру на посаді директора Центру Ставроса з розвитку освіти у сфері вільного підприємництва та економіки Університету штату Флорида, де він працював над поліпшенням стану економічної освіти в школах Флориди та за її межами.

По-друге, Ґвартні запам'ятається як засновник індексу економічної свободи світу (EFW), який публікується канадським Інститутом Фрейзера. Цей індекс був творінням Роуз Фрідман і Мілтона Фрідмана, а також засновника Інституту Фрейзера Майкла Вокера, які наприкінці 1980-х років організували серію конференцій, щоб вивчити можливість створення кількісного виміру економічної свободи за країнами. Ґвартні часто розповідав історію про те, як він отримав запрошення відвідати другу таку зустріч у Ванкувері в 1988 році. Він збирався відмовитися, думаючи про те, як узагалі можна «виміряти» економічну свободу, поки не побачив, що це запрошення від самого Мілтона Фрідмана, і надіслав свою згоду. Після третьої зустрічі в Банффі Ґвартні та Волтер Блок (разом зі своїм тодішнім асистентом Робертом Лоусоном) розробили план створення індексу економічної свободи, що базуватиметься на нечисленній, але доступній кількості показників для великої кількості країн. Прототипи цього індексу представили на четвертій і шостій зустрічах серії, а остаточний продукт опублікували в 1996 році. Відтоді індекс EFW публікується щорічно й зараз представляє рейтинг економічної свободи 165 країн на основі декількох десятків показників.

Індекс EFW щорічно висвітлюється в багатьох засобах масової інформації, тому урядовці часто змушені відповідати на незручні запитання ЗМІ про те, чому рівень економічної свободи в їхній країні нижчий, ніж в інших країнах, або падає. Індекс EFW також має величезний вплив в академічних колах. На сьогодні на індекс EFW посилається понад 1300 рецензованих журнальних статей, у більшості з яких ідеться про те, що економічна свобода відповідає вищим доходам, швидшому зростанню і цілій низці позитивних результатів в інших галузях, як-от охорона здоров'я, громадянські права й мир.

У 2009 році Ґвартні підбив підсумок власної роботи з економічної свободи:

«За останні 15 років економісти дедалі краще розуміють, що інституційні чинники мають сильний вплив на рівень й ефективність інвестицій, темпи економічного зростання, а також на різницю в рівнях доходів між країнами. Деякі навіть стверджують, що інститути мають вирішальний вплив. Я не готовий відстоювати цю позицію, але вважаю очевидним, що інститути мають значення, і значення чимале».

По-третє, Ґвартні запам'ятається як громадський інтелектуал. Як показує його робота над підручником та індексом EFW, Ґвартні ніколи не задовольнявся публікацією статей в економічних журналах. Він хотів достукатися до широкої громадськості й позитивно вплинути на політику. Після проведення дослідження з Ренді Голкомбом та Робертом Лоусоном щодо оптимального розміру та сфери діяльності уряду для Об'єднаного економічного комітету (JEC) Конгресу в 1998 році, Ґвартні працював головним економістом JEC у 1999–2000 рр. У межах своєї роботи він із невеликою групою економістів, які поділяють принципи вільного ринку, їздив на зустріч із Путіним до Росії на запрошення його тодішнього економічного радника Андрія Ілларіонова. Зараз у це важко повірити, але в перші роки перебування Путіна при владі він вважався прихильником ринково-ліберальних реформ. Справді, незабаром після візиту Ґвартні Росія знизила верхню граничну ставку прибуткового податку з радянського рівня у 80% до плоскої та низької ставки в 13%. Економіка Росії почала бурхливо розвиватися, поки Путін не відмовився від розпочатих ним ліберальних реформ і не повернув Росію до її клептократичних засад. Хоча зрештою все закінчилося невдачею, поїздка Ґвартні до Росії свідчить про його давнє бажання вибратися з «вежі зі слонової кістки» — знайти своїм знанням практичне застосування і реально взаємодіяти з широким зовнішнім світом.

Ґвартні був членом Товариства «Мон Пелерен».  У 2007-2008 рр. він був президентом Південної економічної асоціації. Він тривалий час був пов'язаний з Асоціацією з освіти у сфері приватного підприємництва (APEE). Він був президентом APEE, отримав престижну премію Адама Сміта й спільно зі своєю дружиною Емі був нагороджений премією за заслуги перед APEE (Clark-Kent-Aronoff Service Award). У 2018 р. на честь Ґвартні в його альма-матер, коледжі Оттава, було створено Інститут Ґвартні, націлений на вивчення економічної свободи, соціальної справедливості та процвітання людини. Після його виходу на пенсію у 2022 р. Університет штату Флорида заснував стипендіальний фонд Джеймса й Емі Ґвартні (пожертвувати можна тут).

Джим Ґвартні був не просто великим економістом. Його непохитна віра в Бога й відданість Емі, його дружині, з якою він прожив 61 рік, були прикладом для багатьох. Усі, хто знав його, підтверджують, що він був одним із найдобріших і найщедріших людей, яких вони коли-небудь зустрічали. Ґвартні долав численні життєві труднощі з надихаючою витонченістю і гідністю. Наприкінці 1970-х років він поборов небезпечний для життя рак, а потім зіткнувся з проблемами зору, які призвели до сліпоти протягом останніх 30 років його життя. Попри все це, він працював над редакцією підручників і проводив дослідження економічної свободи аж до останніх днів свого життя.